ЛІЦЕНЗІЯ

 (лат. licentia — свобода, право) — спец, дозвіл, який видається компетентним держ. органом або уповноваженою ним особою на здійснення пев­них дій чи діяльності у визначених сферах або на ви­користання певних прав, що належать іншій особі. В Україні видача й отримання Л. (ліцензування) за­стосовується державою як метод регулювання госп. діяльності, цивільно-правових відносин щодо об'єктів інтелектуальної власності, а також як форма і засіб здійснення контролю держави за дотриманням су­б'єктами господарювання вимог законодавства, шо пред'являються до зовнішньоекон. діяльності, валют­них операцій, окремих видів підприємництва та ін. Законодавством України про зовнішньоекон. діяль­ність, інтелектуальну власність, валютне регулювання і валютний контроль, підприємництво та ін. передба­чено видачу і отримання Л. на: 1) здійснення зовніш­ньоекон. операцій — експорту та імпорту товарів і капіталу, транзиту; 2) використання певних об'єктів інтелектуальної власності відповідно до ліцензійного договору або суд. чи адм. рішення компетентного держ. органу; 3) здійснення окремих видів госп. (під­приємницької) діяльності, таких як пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин, виготов­лення та реалізація медикаментів і хім. речовин, надання послуг у перевезенні пасажирів і вантажів повітряним, морським, річковим, залізничним та ав­томобільним транспортом, мед. та ветеринарна прак­тика, страхова діяльність, надання туристичних по­слуг, професійна діяльність на ринку цінних паперів та ін.: всього — близько 60 видів госп. діяльності [див. Закон України «Про ліцензування певних видів гос­подарської діяльності» (2000)]. У даному разі Л. — єдиний документ дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом госп. діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.