ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ЛК України)

 - кодифікований законод. акт, яким регулюються сусп. відносини щодо охорони і раціонального викори­стання лісів.

Завданням ЛК України є регулювання сусп. відносин, спрямованих на забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів з урахуван­ням екол., екон., соціальних та інших інтересів су­спільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи держ. влади, місц. самоврядування, юрид. особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України. ЛК України складається з 7 розділів, поділених на 23 глави і 110 статей, а також 8 статей «Прикінцевих положень». У розд. І «Загальні положення» визнача­ються осн. поняття про ліс (ліс, лісова ділянка, зем. лісова ділянка, лісові ресурси), лісові відносини та за­конодавство, що їх регулює, склад лісового фонду Ук­раїни. Розд. II регулює права на ліси. Гл. 1 цього роз­ділу присвячена регламентації відносин власності на ліси України, які можуть перебувати у держ., кому­нальній та приватній власності, визначаються особли­вості набуття кожної з цих форм власності, виникнен­ня та припинення права приватної власності на ліси, права та обов'язки її суб'єктів. Відносини щодо права користування лісами регламентуються гл. 2 відповід­ного розділу, в якому визначаються особливості постійного та тимчасового користування лісами, права та обов'язки лісокористувачів, встановлюються загальні засади здійснення лісових сервітутів. Розд. III присвячений держ. регулюванню та управлінню у сфері лісових відносин, у ньому визначені повноваження держ. органів загальної та спец, компетенції, а також органів місц. самоврядування у відповідній сфері. Центр, місце в ЛК України займає розд. IV «Організація лісового господарства» (8 глав). Тут викладені осн. завдання і зміст організації лісового господарства; визначено коло нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та питань, що ними регулюються; визначено категорії функціонального поділу лісів за екол. і соціальноекон. значенням, при
цьому встановлено можливість виділення у лісах особливо захисних лісових ділянок з режимом обмеженого лісокористування; визначено засади встановлення віку стиглості деревостанів та норм використання лісових ресурсів; регламентовано поняття та зміст лісовпорядкування; встановлено загальні правові засади обліку лісів, ведення держ. лісового кадастру, моніторингу і лісової сертифікації. Окрема глава присвячена підставам і порядку зміни цільового призначення зем. лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, і врахуванню стану і відтворенню лісів при
визначенні місць будівництва об'єктів. Розд. V ЛК України регулює зміст і принципові вимоги до ведення лісового господарства, встановлює правові засади загального і спец, використання лісових ресурсів, регламентує відтворення лісових ресурсів шляхом їх відновлення та лісорозведення, передбачає заходи щодо підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх якісного складу, збереження біорізноманіття в лісах, встановлює систему заходів щодо охорони та захисту лісів, визначає завдання та зміст держ. та громадського контролю у сфері лісового господарства. Спец, регламентації підлягають особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях окремих категорій [природно-заповідного фонду, оборони, на зем. ділянках зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення]. Передбачається система заходів щодо фінансування та екон. стимулювання заходів з підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту та відтворення. Розд. VI ЛК України присвячений вирішенню спорів з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також встановленню загальних підстав відповідальності за порушення лісового законодавства. Розд. VII ЛК України регулює міжнар. відносини у відповідній сфері, співвідношення міжнар. договорів України і нац. законодавства в регулюванні відносин у галузі лісового господарства.