|
|
||||||
![]() |
ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ
(франц. legalisation — засвідчення, узаконення, від лат. legalis — правовий, юридичний, законний) — злочин у сфері госп. діяльності, який полягає у вчиненні фін. операції чи укладенні угоди з грошовими коштами та іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, у вчиненні дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження такого майна чи володіння ним, прав на це майно, джерела його походження, місцезнаходження або переміщення, а так само в набутті, володінні або використанні коштів чи іншого майна відповідного походження (ст. 209 Кримінального кодексу України). Даний злочин посягає на встановлений з метою протидії залученню в економіку «брудних» коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань порядок здійснення госп. діяльності й вчинення цивільно-правових угод у частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов'язаного з госп. діяльністю. Легалізація також може заподіювати шкоду інтересам правосуддя, нормальному функціонуванню фінансово-кредитної системи, засадам добросовісної конкуренції, громадській безпеці.
Предметом злочину є кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що мало місце перед легалізацією доходів. Вказівка на винятково злочинний характер одержання майна — предмета легалізації не означає, що ст. 209 КК є нормою, яка вимагає для свого застосування попереднього винесення обвинувального вироку за суспільно небезпечне протиправне діяння — джерело «брудних» доходів. Для інкримінування ст. 209 достатньо встановленого за допомогою будь-яких об'єктивних даних усвідомлення винним того, що він вчинює дії з майном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів. Для кваліфікації за названою статтею не має значення місце вчинення такого діяння, тобто місцем одержання «брудних» доходів може бути територія як України, так і іноз. держави, але вимагається, щоб вказане діяння визнавалося злочином одночасно і за крим. законом іноз. держави, і за КК України. Стосовно вчинених в Україні діянь як джерела «брудних» доходів, у ст. 209 реалізовано ідею обмеження їх переліку. Такими діяннями не визнаються: 1) злочини, за які згідно з КК передбачено менш суворе покарання, ніж 3 роки позбавлення волі; 2) ухилення від повернення виручки в іноз. валюті (ст. 207) та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212). Об'єктивна сторона злочину може виражатися в одній з чотирьох форм: 1) вчинення фін. операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (внесення або зняття депозиту, переказ грошей з рахунку на рахунок, обмін валюти, відкриття рахунку тощо); 2) укладення угоди з такими коштами і майном (це відмінні від фін. операцій правочини — дії фіз. та юрид. осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цив. прав і обов'язків, напр., договори купівлі-продажу, доручення, комісії, страхування, схову, перевезення, про сумісну діяльність); 3) вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження або переміщення; 4) набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Під таким використанням розуміється вилучення у тій чи іншій формі корисних властивостей майна відповідного походження для задоволення потреб власника або інших осіб. Особа в плані кваліфікації її дій за ст. 209 може використовувати майно для здійснення будь-якої діяльності, в т. ч. підприємницької та іншої госп. діяльності, наприклад: внесення коштів як внеску у статутний фонд підприємства; утворення фіктивних господарюючих суб'єктів; купівля підприємств з великими обсягами готівкових надходжень, де складно встановити фактичний обсяг проданих товарів, наданих послуг, виконання робіт (роздрібна торгівля, сфера обслуговування, громадське харчування, гральні й розважальні заклади тощо); фінансування виробництва товарів, поповнення обігових коштів суб'єкта господарювання, вилучення в інших формах корисних властивостей коштів і майна шляхом учинення будь-яких дій із ними (скажімо, використання під час здійснення виробничої діяльності викраденого обладнання тощо). Суб'єктом злочину є фіз. осудна особа, яка досягла 16-річного віку і не позбавлена цив. дієздатності судом. Особи, які не виконують об'єктивну сторону легалізації, але умисно сприяють їй шляхом дії або бездіяльності (напр., надають можливість скористатися банківським рахунком), можуть притягуватися до відповідальності як посібники із посиланням на ч. 5 ст. 27. Передусім це стосується працівників суб'єктів первинного фін. моніторингу, а також, напр., нотаріусів, фін. консультантів, які за наявності підстав можуть визнаватися виконавцями злочину. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Для кваліфікації за ст. 209 не вимагається точної обізнаності про характер та конкретні обставини вчинення предикативного діяння, але необхідним є усвідомлення особою тих фактичних обставин скоєного, з якими КК пов'язує можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на три і більше років. У даному складі злочину бажання, по-перше, приховати справжнє джерело майна, з яким вчиняються угоди, інші дії або яке використовується, і, по-друге, видати «брудне» майно за легальні доходи виступає як обов'язкова характеристика суб'єктивної сторони злочину. Через відсутність бажання надати процесові легальний вигляд і через відсутність формально правомірного характеру дій, випадки використання «брудного» майна для продовження вчинення кримінально караних діянь (напр., для незаконного виготовлення підакцизних товарів) не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 209. Легалізацію (ст. 209) за об'єктом, предметом, об'єктивною й суб'єктивною стороною потрібно відмежовувати від придбання, отримання, зберігання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198). Діє Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (2002).
|
01001 Україна, м. Київ, вул. Михайлівська 16-Б 0 (93) 453-68-55, 0 (67) 965-20-77, 0 (44) 355-02-80 © 2009-2022 advokat-didenko.com | All right reserved |
Створення сайту AVO.net.ua |