ЕПІДЕМІЯ

 — масове поширення інфекційної хворо­би серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.

Заходи щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб здійснюються в порядку, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я (1992), Законами України «Про забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя населення» (1994), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000) та іншими нормативно-правовими актами. Найважливіше значення серед цих заходів має каран­тин. Рішення про його встановлення приймається Ка­бінетом Міністрів України за поданням головного держ. санітарного лікаря України. Таке рішення не­гайно доводиться до відома населення відповідної території через ЗМІ. У рішенні про встановлення каран­тину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджу­ються необхідні профілактичні, протиепідемічні та ін­ші заходи, їх виконавці та терміни проведення, вста­новлюються тимчасові обмеження прав фіз. і юрид. осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.

У разі встановлення карантину місц. органи викон. влади, місц. самоврядування створюють на території карантину спеціалізовані заклади охорони здоров'я з особливим протиепідемічним режимом — спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори, використовуючи для цього приміщення закладів охорони здоров'я, оз­доровчих, навч. закладів тощо. Обов'язковій госпіта­лізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хворо­би, а також особи з симптомами таких хвороб. Особи, які, перебуваючи на території карантину, мали досто­вірно встановлені контакти з хворим на особливо небезпечну інфекційну хворобу, підлягають госпіталі­зації в ізолятор. Особам, які виявили бажання зали­шити територію карантину до його відміни, необхідно протягом інкубаційного періоду відповідної хвороби перебувати в обсерваторі під мед. наглядом і пройти необхідні обстеження. Після закінчення терміну пере­бування в обсерваторі з урахуванням результатів мед. нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину. Режим роботи спеціалізованих закладів охорони здоров'я, форми мед. довідок, що видаються особам, які пере­бували в цих закладах, встановлюються спеціально уповноваженим центр, органом викон. влади з питань охорони здоров'я. На період перебування в спеціалі­зованих закладах охорони здоров'я працівникам вида­ється листок непрацездатності, який оплачується в розмірах і порядку, встановлених законодавством для осіб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслідок захворювання.

Місц. органами викон. влади та органами місц. само­врядування за поданням відповідного головного держ. санітарного лікаря встановлюються обмежувальні протиепідемічні заходи у разі, коли в окремому насе­леному пункті, у дитячому виховному, навч. чи оздо­ровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмежен­ням підлягають ті види госп. та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Ви­ди і тривалість обмежувальних протиепідемічних захо­дів встановлюються залежно від особливостей перебі­гу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

Усі епідемії та спалахи інфекційних хвороб підляга­ють епідеміологічному обстеженню (розслідуванню) з метою встановлення причин їх виникнення, факторів передачі інфекції, визначення меж осередків інфек­ційних хвороб та масштабів поширення Е. чи спалаху інфекційної хвороби, вжиття заходів щодо їх локаліза­ції та ліквідації, а також виявлення осіб, винних у ви­никненні Е. чи спалаху інфекційної хвороби. Порядок проведення епідеміологічного обстеження (розслі­дування) Е. та спалахів інфекційних хвороб встанов­люється спеціально уповноваженим центр, органом викон. влади з питань охорони здоров'я.