укр
рус
 
   
Головна
Послуги адвоката
Юридична консультація online
Статті
Зразки документів
Новини
Нормативна база України
Посилання
Юридичний словник
Карта сайту
Контакти

Адвокат в Киеве, юридическая консультация

ЕКСТРАДИЦІЯ

 

(франц. extradition, від лат. extraditio, ех — з, поза і traditio — видача, передача) — передача особи, яка переховується від правосуддя, державою, на території якої вона перебуває, державі, в якій згід­но з її тер. юрисдикцією ця особа звинувачується у скоєнні серйозного злочину або засуджена за такого роду злочин. Е. є формою міжнар. суд. допомоги, спрямованої на те, щоб злочинець, який переховується за кордоном, не міг уникнути справедливого покарання. Взаємний інтерес держав у підтриманні права й порядку та відправленні правосуддя вимагає, щоб народи співробіт­ничали один з одним у видачі злочинців. Міжнар. юрид. норми щодо Е. все ще не кодифікова­ні. Тому міжнар. право, визнаючи Е. як міжнародно-правовий принцип, здійснення його ставить у залеж­ність від договору. При його відсутності Е. не можна вимагати як право, але вона може бути питанням ввічливості. Практика та процедура Е. залежить від внутрішнього права та міжнар. договорів. При цьому внутрішні закони, у яких визначаються злочини і від­повідно до яких визначається Е., складають основу для укладення таких договорів. Ці договори є, як пра­вило, двосторонніми по формі й укладаються за умо­ви взаємності. Більшість з них містить такі загальні правила, які можна розглядати як обов'язкові, а саме: згідно з принципом конкретності злочин, стосовно якого запитується Е., повинен бути точно визначе­ний, і щодо особи, яка передається, суд. пересліду­вання може бути здійснено лише за ті злочини, які точно вказані в запиті та за які здійснюється Е.; згід­но з принципом подвійної кримінальності злочин, щодо якого запитується Е., повинен бути злочином відповідно до закону держави, яку запитують; прин­цип надання імунітету, згідно з яким особа не може двічі переслідуватися судом за той самий злочин (лат. non bis in idem), застосовується, коли злочин скоєно на території більш ніж однієї держави; письмовий за­пит повинен бути представлений через відповідні дип. канали уряду держави, яка запитується, із зазначен­ням фактів, необхідних для винесення судом остаточ­ного рішення; повинні бути представлені достатні до­кази; до формального подання запиту про Е. держава, яка запитує, може звернутися з проханням про арешт та затримання особи, що переховується, на період, який не перевищує 40 днів; Е. не здійснюється щодо покарання, якщо закон прийнято після здійснення факту (лат. ex post facto), або якщо особа, до якої пред'являються претензії, отримала імунітет від пере­слідування або покарання у зв'язку із закінченням строку давності по закону або держави, яка запитує, або держави, яка запитується; Е. з країн, які скасува­ли смертну кару, здійснюється лише за умови, що смертна кара не буде застосовуватися проти злочин­ця, який передається; Е. не допускається щодо політ, злочинів, але це правило не стосується терористичної діяльності.

Держава, яка запитується, може передавати громадян держави, яка запитує, або громадян третьої держави. Стосовно власних громадян, то кожна держава сама вирішує питання про їх Е. Якщо держава забороняє передачу особи на основі громадянства, то вона зо­бов'язана переслідувати таку особу за злочин, який підлягає Е. Країни цив. права, як правило, забороня­ють Е. власних громадян, тоді як країни загального права, у т. ч. США та Велика Британія, допускають передачу своїх громадян за умови взаємності. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Конституції України та ст. 9 Зако­ну про громадянство України Е. громадян України забороняється.

Підставою для Е. є також багатосторонні договори регіонального характеру, такі як Конвенція Ради Європи про екстрадицію 1957, Міжамериканська Конвенція про екстрадицію 1981, Конвенція СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993. Крім того, ряд багатосторонніх договорів стосується злочинів, які становлять особливу турботу міжнар. співтовариства: геноцид; захоплення заручників; незаконний обіг наркотичних засобів; торгівля людьми; злочини проти осіб, які користуються міжнар. захистом, у т. ч. дип. агентів, та ін., у яких  квазі-універсальним засобом встановлюється багатостороння основа для здійснення щодо цих сфер нац. юрисдикції — сторони зобов'язані або здійснити Е. осіб, які розшукуються для суд. переслідування іншою стороною договору, або здійснити правосуддя на власній території згідно з принципом «або видай, або покарай» (лат. aut dedere aut judicare). Крім того, в рамках Європейського Союзу діють Конвенція про процедуру спрощеної екстрадиції 1955 та Конвенція про екстрадицію між державами-членами Європейського Союзу 1996. У будь-якому разі Е. має здійснюватися з дотриманням загальновизнаних у міжнар. праві стандартів у сфері захисту прав людини.

 




А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 

01001 Україна, м. Київ, вул. Михайлівська 16-Б
0 (93) 453-68-55, 0 (67) 965-20-77, 0 (44) 355-02-80
© 2009-2019 advokat-didenko.com | All right reserved
Створення сайту AVO.net.ua