ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ

 - щорічні відпустки, які надаються працівникам у передбачених законом ви­падках понад осн. щорічну відпустку та приєднуються до неї. Закон України «Про відпустки» (1996) встанов­лює такі види щорічних Д. в.: за роботу в шкідливих і важких умовах праці (ст. 7); за особливий характер праці (ст. 8); у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14, 15); працівникам, які мають дітей (ст. 19). Щорічна Д. в. за роботу в шкідливих і важких умовах праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із не­гативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів (за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України). Конкретна тривалість зазначеної Д. в. встановлюється колективним або трудовим договором залежно від ре­зультатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівників у цих умовах. Щорічна Д. в. за особливий характер праці надається: окремим категоріям працівників, робота яких пов'я­зана з підвищеним нервово-емоційним та інтелекту­альним навантаженням або виконується в особливих природних геогр. і геологічних умовах та умовах під­вищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 ка­лендарних днів за Списком виробництв, робіт, профе­сій і посад, затверджуваним KM України; працівни­кам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором. Конкретна тривалість зазначеної Д. в. встановлюється колективним або трудовим договором залежно від ча­су зайнятості працівника в цих умовах. Працівникам, які зайняті в окремих галузях народно­го господарства і мають тривалий стаж роботи на од­ному підприємстві, в організації (п. 2 ст. 76 Кодексу законів про працю України), надається Д. в. тривалі­стю від 1 до 24 робочих днів. Ця відпустка надається з метою скорочення плинності кадрів, для закріплен­ня їх у конкретному виробництві та інших сферах на­родного господарства.

Для заохочення за виконання держ. або громадських обов'язків можуть надаватися Д. в. за місцем роботи громадським вихователям неповнолітніх та в інших випадках — у порядку, встановленому законодавством України (ст. 77 КЗпІІ України).