ДОВІРЕНІСТЬ

- письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Д. може грунтуватись на договорі, акті юрид. особи або на односторонньому виявленні особи, яку представляють. За своєю правовою природою видача Д. є одностороннім право чином. На відміну від договору чи акта юрид. особи, які визначають внутрішні відносини між представником і довірителем, Д. призначена для забезпечення зовнішнього ефекту представництва — встановлення правового зв'язку між довірителем та третьою особою через дії представника. При цьому правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цив. права та обов'язки тієї особи, яку він представляє.

Д. можуть видаватись як разові (для вчинення кон­кретного правочину), так і загальні (що видаються на певний строк для вчинення різних правочинів), а та­кож спеціальні (що видаються на певний строк для вчинення ряду однорідних правочинів). Д. може та­кож видаватись у порядку передоручення. Д., що видається у порядку передоручення, за загальним пра­вилом підлягає нотаріальному посвідченню, крім ок­ремих випадків, встановлених законом. Д. завжди повинна мати письмову форму — просту чи нотаріальну. Форма Д. повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Нотаріально посвідчена Д. необхідна для вчинення правочину, що відповідно до закону має вчинятись у письмовій формі.

Строк Д. встановлюється у самій Д. Якщо строк Д. не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк Д., виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної Д., на підставі якої вона видана. Д., у якій не вказана дата її вчинен­ня, є нікчемною.