ВІЙСЬКОВЕ ПРАВО

 — сукупність правових норм, якими регулюються сусп. відносини у сфері функціонування Збройних Сил України. Є комплексною галуззю права, предметом якого є сусп. відносини, що стосуються організації, будівництва і діяльності ЗС України. Ці відносини регулюються нормами як традиційних галузей права, так і властивими тільки для В. п. Зокрема, відносини у сфері військ. управління регулюються адм. правом, у сфері фін. діяльності — фін. правом, у сфері землекористування — зем. правом. Правоохоронну функцію в системі військ. правовідносин виконують норми крим., крим. -процес. кримінально-викон. права; а у сфері матеріально-тех. забезпечення — норми цив. права тощо. Комплекс спеціальних для галузі В. п. норм становлять норми, спрямовані на регулювання власне військ, відносин: будівництва ЗС України, порядку комплектування й проходження військ. служби, встановлення прав, обов'язків і відповідальності військовослужбовців тощо. Ці норми права містяться в актах військ, законодавства і становлять основу В. п.: Законах України «Про оборону України» (2000), «Про Збройні Сили України» (2000), «Про військовий обов'язок і військову службу» (2006), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (1991). До актів військ. законодавства також належать статути ЗС України, укази Президента України і постанови Уряду України. Крім галузі права, В. п. є також навч. дисципліною і галуззю юрид. науки.