|
|
||||||
![]() |
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (European Union), ЄС (EU)
— міждерж. політико-екон. об'єднання європ. держав. Сформувався на основі Європейського економічного співтовариства, Європейського об'єднання вугілля і сталі та Європейського товариства з атомної енергії. Правовою базою ЄС є Маастрихтський договір (Договір про Європейський Союз), підписаний 7.II 1992 в м. Маастрихті (Нідерланди), що набув чинності 1.ХІ 1993, а також Амстердамський та Ніццький договори про внесення змін та доповнень до Договору про Європейський Союз, Договорів про заснування Європейських Співтовариств та деяких пов'язаних з ними актів (Амстердамський договір був підписаний 2.Х 1997, набув чинності 1.V 1999, а Ніццький договір був підписаний 26.11 2001 і набув чинності 1.ІІ 2003). Членами ЄС є 25 держав: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Кіпр, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Словаччина, Словенія, Португалія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція. Осн. метою створення ЄС є збереження існуючого рівня інтеграції для реалізації подальшого сприяння екон/ та соціальному розвитку держав — членів ЄС, посилення захисту прав та свобод їх громадян, ведення спільної політики безпеки в регіоні, поглиблення співробітництва у сфері юстиції та внутрішніх справ, а також ведення узгодженої зовнішньої політики. Для реалізації цих завдань у рамках ЄС було запроваджено єдиний валютний та економічний простір, розроблено спільну зовнішню політику та політику безпеки та запроваджено співробітництво в сфері юстиції та внутрішніх справ (з метою попередження та боротьби із злочинною діяльністю, особливо з тероризмом, торгівлею людьми, злочинами проти дітей, нелегальною торгівлею зброєю та наркотиками, підкупами, хабарництвом та шахрайством). Органами ЄС є: Європейська Рада, Європейський парламент, Рада Європейського Союзу (Рада міністрів), Європейська Комісія, Суд ЄС (Європейський суд). Осн. стратегічні напрями діяльності ЄС визначаються Європейською Радою, до складу якої входять глави держав та урядів країн ЄС. Рішення Європейської Ради приймаються на сесіях, які проводяться двічі на рік. Європейський парламент є органом ЄС, що обирається на п'ятирічний термін і складається з 732 депутатів, кількість яких від кожної держави залежить від кількості її населення. Європейський парламент дає консультації щодо правового забезпечення діяльності ЄС, здійснює деякі контрольні функції, бере участь у законод. та бюджетному процесах, висуває політ, ініціативи. Рада ЄС і Європейський парламент з найважливіших питань приймають спільні рішення. Рада Європейського Союзу є головним органом ухвалення рішень в ЄС. Вона складається з міністрів урядів держав — членів ЄС. Залежно від предмета обговорення це можуть бути міністри закорд. справ, внутрішніх справ, економіки, сільського господарства тощо. Кількість засідань протягом року залежить від масштабів та інтенсивності законод. процесу в ЄС та політ, аспектів того чи іншого питання. Функції голови Ради по черзі виконує представник кожної держави-члена, який обіймає цю посаду впродовж шести місяців. Європейська Комісія — виконавчий орган ЄС, який складається з 25 комісарів (по одному від кожної держави-члена) на чолі з головою. Європейська Комісія розробляє та впроваджує в життя політику ЄС, володіє правом законод. ініціативи, несе відповідальність за додержання умов Договору про Європейський Союз 1992, контролює правильність застосування його положень, а також рішень органів ЄС, підтримує зовнішні зносини з іншими державами та міжнар. організаціями. Вона вправі поставити питання про порушення державою — членом ЄС положень Договору про Європейський Союз та рішень ЄС і передати справу до Суду ЄС. До суд. установ ЄС належать Суд ЄС та Суд першої інстанції. Суд ЄС складається з 25 суддів (за кількістю держав — членів ЄС). Осн. завданням є контроль за дотриманням норм міжнар. права при інтерпретації і застосуванні умов договорів та розв'язання спорів між державами — членами ЄС, між органами ЄС і державами-членами тощо. Правом звертатися до Суду ЄС у певних випадках наділяються фіз. та юрид. особи, а також нац. суди з проханням винести тлумачення актів права ЄС. Органом, який допомагає Суду ЄС у вирішенні окремих категорій справ, є Суд першої інстанції (також складається з 25 суддів). Європейський парламент (спільно з Радою міністрів) і Європейська Комісія приймають постанови, директиви і рішення, дають рекомендації та роблять висновки. Постанови, що мають загальне застосування, є юридично обов'язковими актами, мають пряму дію для всіх держав, заміняючи відповідні елементи нац. законодавства. Директиви є обов'язковими для певних держав-членів і визначають цілі, які мають бути досягнуті: при цьому вибір форм і методів досягнення цих цілей залишається за нац. органами. Рішення приймаються з конкретних питань і є обов'язковими для держав-членів, яким вони адресовані. Висновки й рекомендації констатують тенденції розвитку і напрями політики; вони не мають обов'язкової сили. 29.Х 2004 в м. Римі (Італія) був підписаний Договір, що встановлює конституцію для Європи (Конституція Європейського Союзу). Цей документ складається з чотирьох частин. У першій частині визначено цілі, компетенцію та інституційну структуру ЄС; друга містить текст Хартії основних прав ЄС, яка є найважливішим документом, шо регулює питання прав людини в праві ЄС; в третій частині регулюються питання, пов'язані зі здійсненням політики ЄС в різних галузях; в четвертій частині містяться загальні і перехідні положення, які визначають, зокрема, порядок набуття чинності Конституцією ЄС. Конституція істотно змінює інституційну структуру і механізм прийняття рішень у ЄС. Зокрема, передбачено збільшення повноважень Європейського парламенту, запровадження посади Президента Європейської Ради з обмеженими повноваженнями, який буде обиратися терміном на два з половиною роки, а також міністра закорд. справ ЄС, який буде відповідати за представництво ЄС на зовнішній арені. Питання про представництво держав-членів у Європейській Комісії розв'язане таким чином: до 2014 кожна держава матиме свого комісара, а потім кількість членів Європейської Комісії становитиме дві третини від кількості держав-членів ЄС. Конституція передбачає прийняття рішень кваліфікованою більшістю голосів у Європейській Раді: рішення буде вважатися прийнятим у тому разі, коли за нього проголосує 55 % держав-членів, що представляють 65 % населення ЄС. У випадку ратифікації Конституції всіма державами — членами ЄС вона має замінити всю систему договорів, що покладені в основу ЄС. |
01001 Украина, г. Киев, ул. Михайловская 16-Б 0 (93) 453-68-55, 0 (67) 965-20-77, 0 (44) 355-02-80 © 2009-20210 advokat-didenko.com | All right reserved |
Создание сайта AVO.net.ua |