ДОТАЦІЯ

 (від пізньолат. dotatio — дар, пожертвуван­ня, від лат. dotare — наділяти, давати) — 1) кошти, що виділяються з бюджетів різних рівнів для фін. під­тримки збиткових підприємств (організацій), у яких витрати на виробництво і реалізацію продукції не по­криваються отриманими прибутками (доходами). Цей вид Д. дає змогу підприємствам працювати прибутко­во та уникнути банкрутства; 2) кошти, які виділяють­ся державою для певних категорій громадян чи для окремих організацій у вигляді доплат тощо з метою покриття збитків чи на інші цілі (напр. Д. на створен­ня додаткових робочих місць для інвалідів); 3) безпо­воротний, безвідсотковий, не зумовлений цільовим призначенням міжбюджетний трансферт, що надаєть­ся на підставі юрид. акта в чітко визначеній сумі з одного бюджету іншому з метою вирівнювання міні­мальної бюджетної спроможності, збалансування до­ходів і видатків бюджету-отримувача. До бюджетних Д. належать Д. вирівнювання (міжбюджетний транс­ферт на вирівнювання дохідної спроможності бюдже­ту, який його отримує) і додаткові Д. (кошти, що мо­жуть надаватися додатково до Д. вирівнювання). В Україні порядок, умови та інші питання надання бюджетних Д. регулюються, зокрема: Бюджетним ко­дексом України; Порядком перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до дер­жавного бюджету з місцевих бюджетів, а також між-бюджетних трансфертів між місцевими бюджетами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 11.IV 2002; щорічними нормативно-правовими актами про бюджет. Дотаційна бюджетна система по­лягає в тому, що переважно центр надає містам певну грошову допомогу на покриття бюджетного дефіциту. Строк дії права на отримання та витрачання Д. стано­вить 1 рік. Якщо наступного бюджетного року знову виникає необхідність у Д., то з цього приводу необхід­но, щоб відповідна рада прийняла рішення про на­дання Д. бюджету нижчого  рівня.