ДОГОВІР РЕНТИ

— цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а плат­ник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної гро­шової суми або в іншій формі (ст. 731 Цивільного ко­дексу України). Д. р. є реальним, оскільки його укла­дення вимагає передання майна одній із сторін — платникові ренти у власність. Сторонами Д. р. можуть бути фіз. та юрид. особи. Д. р. є одностороннім, він може бути оплатним або безплатним. Згідно з законом до платних Д. р. застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а до безвідплатних Д. р. — поло­ження про договір дарування, якщо це не суперечить суті Д. р. Рента може виплачуватися платником ренти у грошовій формі або шляхом передання речей, вико­нання робіт або надання послуг. Форма виплати рен­ти та розмір ренти встановлюються договором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється в розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений Д. р. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором. Рента виплачується після закінчення кожного кален­дарного кварталу, якщо інше не встановлено Д. р. Д. р. укладається у письмовій нотаріальній формі, а Д. р. про передачу нерухомого майна під виплату рен­ти підлягає також держ. реєстрації. Для забезпечення належного виконання платником ренти зобов'язань щодо її сплати законом встановлено їх забезпечення та відповідальність за прострочення виплати ренти. Сплата ренти забезпечується: встановленням права застави одержувача ренти на зем. ділянку або інше не­рухоме майно, передане під виплату ренти; забороною платнику ренти відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, без згоди одержувача ренти; забезпе­ченням виплати ренти шляхом встановлення обов'яз­ку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за Д. р. У свою чергу за простро­чення виплати ренти платник ренти сплачує одержу­вачеві ренти відсотки.

Д. р. припиняється після сплину трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмо­ви платника безстрокової ренти від договору за умо­ви повного розрахунку між ними. Закон надає право одержувачу безстрокової ренти вимагати розірвання Д. р. у разі, якщо: платник безстрокової ренти про­строчив її виплату більш як на 1 рік; платник без­строкової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти; платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі й у строки, що встанов­лені договором. Одержувач безстрокової ренти, крім цього, має право вимагати розірвання Д. р. також в інших випадках, встановлених Д. р. У свою чергу платник безстрокової ренти має право відмовитися від Д. p., а умова договору, відповідно до якої плат­ник безстрокової ренти не може відмовитися від Д. p., є нікчемною. За розірвання Д. р. між сторона­ми проводяться розрахунки згідно з умовами догово­ру, а якщо вони договором не встановлені, розрахун­ки відбуваються за правилами ст. 741 ЦивК України.