ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ

- вид строкового покарання, передбачений ст. 56 Кримінального кодексу України. Полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місц. самоврядування.

Г. р. є осн. покаранням, яке призначається особам за вчинення ними злочинів невеликої тяжкості. Встановлюється на строк від 60 до 240 год. (неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від 30 до 120 год.) і відбувається не більш як 4 год. на день, а для неповнолітніх — 2 год. на день, але не менше 25 год. на місяць. Вільним від роботи чи навчання часом є вихідні, святкові дні, а також денний час, що залишається після робочого дня (часу навчання). Г. р. не призначаються особам, визнаним інвалідами І або II групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Відбуваються за місцем проживання засудженого — на об'єктах, розташованих у межах населеного пункту, де проживає засуджений, чи в місцевості, звідки він має можливість щодня повертатися до місця постійного проживання (з урахуванням виконання ним не тільки Г. p., а й осн. роботи, служби, навчання). У випадках, коли місце реєстрації засудженого не збігається з місцем (районом) його постійного проживання, на підставі мотивованої заяви засудженого вирішення питання про об'єкт і організацію виконання Г. р. може бути покладене на кримінально-викон. інспекцію за місцем його постійного проживання. Рішення про це приймається судом при винесенні вироку або кримінально-викон. інспекцією за місцем реєстрації засудженого.

Контроль за виконанням цього покарання покладається на кримінально-викон. інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого — на органи внутрішніх справ. Вироки суду виконуються не пізніше 10-денного строку з дня набуття вироком законної сили або звернення його до виконання.

Засуджені до покарання у вигляді Г. р. зобов'язані додержувати встановленого порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до роботи, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк Г. p., з'являтися за викликом до кримінально-викон. інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися до неї на реєстрацію. Надання засудженому щорічної чергової відпустки за осн. місцем роботи не призупиняє виконання покарання у вигляді Г. р. Щодо особи, яка після винесення вироку визнана інвалідом І або II групи чи досягла пенсійного віку, а також щодо вагітної жінки кримінально-викон. інспекція направляє до суду подання про звільнення їх від дальшого відбування покарання. Засудженому забороняється без дозволу кримінально-викон. інспекції виїжджати за межі України.

На власника підприємства, установи, організації або на уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді Г. р. покладаються: погодження з кримінально-викон. інспекцією переліку об'єктів, на яких засуджені відбувають Г. p., та видів цих робіт; контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт; своєчасне повідомлення кримінально-викон. інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його на інше місце роботи, появу на роботі в стані сп'яніння, порушення громадського порядку; щомісячне інформування кримінально-викон. інспекції про кількість відпрацьованих засудженим годин та його ставлення до праці.

Ухилення від відбування Г. р. карається за ч. 2 ст. 389 К.К України. КК України не передбачає можливості звільнення осіб, засуджених до Г. p., від відбування покарання з випробуванням (ст. 75), умовно-дострокового їх звільнення від покарання (ст. 81), а також заміни не-відбутої частини покарання більш м'яким покаранням (ст. 82).

Див. також Покарання, Строки покарання.