ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

 (ГПК України) — систематизований законод. акт процес, права, яким регулюється порядок вирішення госп. судами підвідомчих їм госп. та інших спорів, що виникають між підприємствами, установами, організаціями, громадянами-підприємцями, держ. та іншими органами. Прийнятий Верховною Радою України 6.ХІ 1991, введений у дію з 1.ІІІ 1992. До 21.VI 2001 діяв як Арбітражний процесуальний кодекс України.

ГПК України складається з 15 розділів (125 статей): загальні положення; досуд. врегулювання госп. спорів; підвідомчість справ госп. судам, підсудність справ; учасники суд. процесу; докази; суд. витрати;  процес, строки; подання позову; порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції; забезпечення позову; вирішення госп. спорів у першій інстанції; перегляд суд. рішень  в апеляційному порядку; перегляд суд. рішень у касаційному порядку; перегляд ВС України суд. рішень Вищого господарського суду України; перегляд рішення, ухвали, постанови госп. суду за  ново виявленими обставинами; виконання рішення, ухвали, постанови; провадження у справах за участю іноз. підприємств і організацій.