ГІПНОЗ

(грец.       — сон) — штучно викликаний стан людини або тварини, за якою певні ділянки моз­ку охоплені процесом значного гальмування, а деякі (сторожові пункти) зберігають здатність до збудження і забезпечують можливість реагувати на подразники (рапорт із гіпнотизером). Загіпнотизований має під­вищену сприйнятливість до навіювання. Розрізняють три стадії гіпнотичного стану: легкого ступеня (сон­ливості), середнього (гіпотаксії) та глибокого (со­мнамбулізму). У найглибшій (т. зв. парадоксальній) фазі гальмування слабкіші подразники викликають потужніші реакції. Іноді для прискорення або поглиб­лення гіпнотичного стану в організм людини вводять наркотичні чи снодійні речовини, після чого прово­диться навіювання (наркогіпноз). Г. використовується з мед. цілями, у видовищних заходах. До нього іноді вдаються і із злочинною метою.