ВОЛОДІННЯ

 — фактичне утримування речі (майна), що надає можливість безпосередньо впливати на неї. В. річчю становить одну з правомочностей власника. Володіючи річчю, власник ставиться до неї як до своєї, йому належної. Слід розрізняти право В. як правомочність власника; як інше речове право; право В. наймача (орендаря), зберігача, комісіонера, заставодержателя, тобто В., засноване на договорі; фактичне В. Законним (титульним) В. може бути й не у власника речі. Законним володільцем вважається наймач (орендар) за договором майнового найму (оренди), особа, якій майно передане на підставі договору безоплатного користування (позички), заставодержатель, зберігач речі, комісіонер тощо. У зазначених випадках В. встановлюється в рамках зобов'язальних відносин на підставі договору з власником. В. може встановлюватися законом, заповітом, рішенням суду. В. входить до змісту речових прав на чуже майно (сервітути, суперфіцій, емфітевзис). В., таким чином, здебільшого спирається на інше право — право власності, інші речові права або виникає з договору найму (оренди), комісії, зберігання тощо. Проте законом передбачається і фактичне В., тобто В., не засноване на праві (ст. 397 Цивільного кодексу України). В деяких випадках (за набувальної давності) фактичне В. може перетворитися на право власності (ст. 344 ЦивК України).