ВІНДИКАЦІЙНИЙ ПОЗОВ

 [(віндикація) від лат. vindicere — оголошую про застосування сили] — позов власника або іншого законного (титульного) володільця про повернення речі з чужого незаконного володіння. Змістом В. п. є примусове витребування власником чи титульним володільцем свого майна з чужого незаконного володіння, що має назву віндикація. Предметом В. п. може бути лише індивідуально визначена річ, яка збереглася. Речі, визначені родовими ознаками, а також гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бути предметом віндикації (ст. 389 Цивільного кодексу України). Відповідачем за В. п. виступає незаконний володілець — особа, яка незаконно, без правової підстави заволоділа майном. Незаконний володілець може бути добросовісним чи недобросовісним. Від недобросовісного набувача майно може бути витребуване у будь-якому разі. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить насамперед від підстави набуття ним спірного майна. Якщо майно було одержано за безоплатними право чинами, воно повертається завжди, а при відплатних право чинах — власник вправі його витребувати у разі, якщо це майно було загублене власником або особою, якій він передав майно в управління, викрадене у власника або у законного володільця або вибуло іншим шляхом всупереч їх волі. У цив. законодавстві робиться застереження, що майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання суд. рішень (ч. 2 ст. 388 ЦивК України).