БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ЗЛОЧИННА

- пасивна суспільно небезпечна і протиправна поведінка особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в силу закону або обов'язку. Бездіяльність, як і дія, є формою діяння як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Відповідно Б. з. повинна бути суспільно небезпечним і протиправним, конкретним, свідомим і вольовим проявом пасивної поведінки людини. Обов'язковими умовами притягнення особи до крим. відповідальності за бездіяльність є: наявність у особи обов'язку діяти певним чином (об'єктивний критерій); наявність реальної можливості виконати обов'язок (суб'єктивний критерій). Обов'язок діяти може випливати з різних підстав: із закону (напр. надати допомогу особі, що перебуває в небезпечному для життя стані — ст. 136 Кримінального кодексу України); з професійних або служб, функцій (напр. неподання допомоги хворому медичним працівником — ст. 139, служб, недбалість — ст. 367 КК); з договору (напр. порушення обов'язків щодо охорони майна — ст. 197 КК); з родинних відносин (напр. ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків — ст. 165 КК); з попередньої поведінки особи (напр. особа, яка взялася перевести незрячого через дорогу, не має права залишити його, не довівши до кінця проїжджої частини вулиці). Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній обстановці мала змогу активними діями відвернути суспільно небезпечні наслідки.